ZNOMax HISTORY - Тема 23. Конспект

ZNOMax HISTORY

ТЕМА 23. ВСТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ

Територіальні зміни УСРР

На початку 1920-х рр. УСРР формально була незалежною державою, проте суверенітет був досить обмежений, усе залежало від Москви, а відносини між республіками визначалися як «договірна федерація». Щоб не втрати контроль над республіками, у 1922 р. було створено СРСР, до якого приєдналась УСРР.

1924 р. — створення Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки (АСРР). Столиця — Балта, з 1929 р. — Тирасполь.

1925 р. — частини Шахтинського і Таганрозького округів Донецької губернії були передані до складу РСФРР.

1925 р. — Путилівський повіт (без Крупецької волості) був приєднаний до УСРР.

Територією під №1 позначено Молдавську АСРР, що мала статус автономії в складі Української СРР.

Територією під №2 позначено землі, які УСРР приєднала в 1925 р. (Путилівський повіт (без Крупецької волості))

Територією під №3 позначено землі, які УСРР втратила в 1925 р. (Шахтинський і Таганрозький округи).

Порівняй кордони українських земель 20-х років.

Кордони УСРР на початку 20-х років

Кордони УСРР наприкінці 1925 р.

Створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)

У 1921 р. була офіційно створена Українська автокефальна церква (УАПЦ), першим митрополитом якої став Василь Липківський. Більшовики дозволили створення УАПЦ, щоб послабити та розколоти Російську православну церкву.

Голод в Україні. Антицерковна кампанія

Через політику «воєнного комунізму» та постійних воєнних подій у 1921–1923 рр. відбувся голод на південних землях України. Пом'якшити становище голоду вдалося завдяки допомозі міжнародних організацій (зокрема американців).

Голодом скористалась антицерковна кампанія, яка розкрадала церкви, арештовувала та розстрілювала священників і вірян. Навесні 1926 р. провели арешти священнослужителів УАПЦ (також Василя Липківського). 19 вересня 1926 р. Василь Липківський повернувся в Київ.

Масовий голод також був однією з причин згасання антирадянського селянського повстанського руху в УСРР на початку 1920-х рр.

На картосхемі штрихуванням позначено територію уражену масовим голодом 1921–1923 рр.

Фото, яке зображує антирелігійну кампанію, де люди виносять церковне майно.

Нова економічна політика в Україні

Через невдоволення населення, масові повстання та політику «воєнного комунізму» влада СРСР вимушена була піти на поступки населенню й у 1921 р. розпочала нову економічну політику (неп), яка тривала до 1928 р.

Складові нової економічної політики, здійснюваної в Українській СРР в 1921–1928 рр.:

збереження державної монополії зовнішньої торгівлі;
об’єднання промислових підприємств у трести;
заміна продрозкладки продовольчим податком (продподатком);
дозвіл на приватне підприємство, надання селянам права на продаж власної сільгосппродукції, оренда землі;
дозвіл на використання найманої робочої сили (запровадження системи вільного найму);
розвиток мережі сільськогосподарських кооперативів і споживчих товариств;
звільнення від сплати податків господарств незаможних селян;
відновлення кредитно-банківської системи.

Наслідки:

відбудова народного господарства республіки;
поява в суспільстві прошарку «нової буржуазії»;
зростання безробіття;
періодичні хлібозаготівельні кризи;
згасання антирадянського селянського повстанського руху.

У період непу було також ліквідовано українські комуністичні партії в УСРР (1925 р.). У 1925 р. радянська влада проголосила курс на індустріалізацію.

Співвідношення між формами власності й галузями промисловості періоду нової економічної політики в Українській СРР.

Газета періоду нової економічної політики (непу), де був дозволений приватний капітал та концесії (іноземний капітал).

Гасло, відображене на радянському агітаційному плакаті, були невіддільною частиною реалізації нової економічної політики

Політика «коренізації» (українізації) в УСРР

У 1923 р. розпочалася політика «коренізації», яку в Україні називали українізацією. Упроваджуючи на початку 1920-х рр. політику «коренізації», партійнорадянське керівництво СРСР мало на меті остаточно утвердити радянську владу в національних республіках. Симон Петлюра вбачав у політиці «коренізації» поступку стихійній силі українського національного руху, а водночас — логічно послідовний і політичний захід із метою оволодіння силою цього руху й зміцнення своїх позицій в Україні.

Особливе значення для українізації мав Олександр Шумський — радянський політичний діяч, нарком освіти УСРР, активний провідник політики «коренізації».

На захист українців також виступив Микола Волобуєв — український економіст 1920-х років, автор концепції економічної самодостатності УСРР. Він вбачав Україну як колонію, що й намагався довести.

Наслідки українізації:

більшість шкіл перейшли на українську мову;
кількість українців у держапараті значно зросла.

Газета, яка ілюструє період «коренізації» (українізації).

Документ, зображений на фото, свідчить про здійснення в УСРР політики «коренізації» (українізації).

Ліквідація неписемності дорослих

У 1921 р. влада активно почала боротися з неписемністю дорослого населення з метою впровадження комуністичної ідеї. На кінець 20-х років грамоті навчилися 70% дорослих у містах і 50% у селах. Лікнепи (школи для ліквідації неписемності) продовжували активно діяти й в 30-х рр. XX ст.

Культура України

Серед письменників найпомітніше місце посів Микола Хвильовий — засновник літературно-творчих об'єднань «Гарт», «Урбіно» та «ВАПЛІТЕ», лідер Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Під час літературної дискусії він виступив з орієнтацією на європейських письменників за що й був розкритикований радянською владою.

Характерним для культурного життя радянської України в 1921–1928 рр. було створення творчих об’єднань літераторів, художників, театральних діячів.

Картина Федора Кричевського «Життя»: триптих Автор художніми засобами відобразив трагізм подій Першої світової війни (1914–1918 рр.).

Літографія «Гуцул з квіткою» Василя Касіяна

Будівля Держпрому в м. Харків

Естамп «Карпатська мати» Василя Касіяна

Історичні документи

Подія під час голоду 1921–1923 р.

«Допомогу отримають 8 % голодуючих, якщо реалізувати план організації харчування за рахунок закордонних комісій допомоги...»

Зі спогадів Сергія Єфремова про приїзд до Києва 19 вересня 1926 року митрополита Василя Липківського

«Ніде на базарах та квітникових крамницях не зосталося квіток – усі розкуплено задля привітання митрополита. Коло Софії робилося якесь столпотвореніє вавилонське... От тобі й боротьба з релігією!»

Слова Йосифа Сталіна, які були сигналом до згортання непу

«...Ми маємо ворогів внутрішніх ...Ми маємо ворогів зовнішніх... Ми мали кризу заготівлі, яку вже ліквідовано. Криза заготівлі стала першим серйозним виступом капіталістичних елементів села проти радянської влади»

Слова Симона Петлюри щодо «коренізації»

«...У цьому напрямі нинішньої політики більшовиків я вбачаю чергову їхню поступку стихійній силі українського національного руху, а водночас — логічно послідовний і політичний захід з метою оволодіння силою цього руху й зміцнення своїх позицій в Україні...»

Уривок з історичного джерела, де відображено сутність літературної дискусії, започаткованої М. Хвильовим

«...кінець малоросійському епігонству і провінційності, українське мистецтво прилучається до світового, і, в першу чергу, до західноєвропейського; Українське мистецтво ... започатковує нове велике культурне коло...»

Терміни з програми ЗНО

Тоталітаризм — різновид недемократичного режиму держави, характеризується повним контролем держави за всіма сферами життя людей. Притаманий СРСР у 1920-1930-х роках

Нова економічна політика (НЕП) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи у 1921-1928 рр. Утворилася через постійні повстання селян, які були невдоволені політикою воєнного комунізму, тому владі прийшлоося піти на поступки та трохи пом'якшити комуністичний режим. В епоху НЕПу проводилися заходи, які суперечили комуністичній ідеології: приватизація тільки дрібних підприємств, створення кооперацій, ведення продподатку, застосування найманої праці, відновлення грошей, з'явлення заможних селян (куркулів)

Коренізація (українізація) — полтіика СРСР у 1923-1932 рр., яка проводилася у націоналних республіках з метою зробити лояльне населення до радянської влади. Розвивалася українська мова, література, культура, створювалися українські мистецько-літературні об'єднання, проводилися екзамени на державну службу зі знання української, збільшилася питома вага українців у владі

Індустріалізація — процес переходу від аграрного до промислового виробницва, впроваджуючи машину технічність. Проводилася в СРСР з 1925 року