Тоталітаризм — різновид недемократичного режиму держави, характеризується повним контролем держави за всіма сферами життя людей. Притаманий СРСР у 1920-1930-х роках  

Нова економічна політика (НЕП) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи у 1921-1928 рр. Утворилася через постійні повстання селян, які були невдоволені політикою воєнного комунізму, тому владі прийшлоося піти на поступки та трохи пом'якшити комуністичний режим. В епоху НЕПу проводилися заходи, які суперечили комуністичній ідеології: приватизація тільки дрібних підприємств, створення кооперацій, ведення продподатку, застосування найманої праці, відновлення грошей, з'явлення заможних селян (куркулів) 

Коренізація (українізація) — полтіика СРСР у 1923-1932 рр., яка проводилася у націоналних республіках з метою зробити лояльне населення до радянської влади. Розвивалася українська мова, література, культура, створювалися українські мистецько-літературні об'єднання, проводилися екзамени на державну службу зі знання української, збільшилася питома вага українців у владі 

Індустріалізація — процес переходу від аграрного до промислового виробницва, впроваджуючи машину технічність. Проводилася в СРСР з 1925 року 

Подія під час голоду 1921–1923 р.

«Допомогу отримають 8 % голодуючих, якщо реалізувати план організації харчування за рахунок закордонних комісій допомоги...»

Зі спогадів Сергія Єфремова про приїзд до Києва 19 вересня 1926 року митрополита Василя Липківського

«Ніде на базарах та квітникових крамницях не зосталося квіток – усі розкуплено задля привітання митрополита. Коло Софії робилося якесь столпотвореніє вавилонське... От тобі й боротьба з релігією!»  

Слова Йосифа Сталіна, які були сигналом до згортання непу 

«...Ми маємо ворогів внутрішніх ...Ми маємо ворогів зовнішніх... Ми мали кризу заготівлі, яку вже ліквідовано. Криза заготівлі стала першим серйозним виступом капіталістичних елементів села проти радянської влади» 

Слова Симона Петлюри щодо «коренізації»

«...У цьому напрямі нинішньої політики більшовиків я вбачаю чергову їхню поступку стихійній силі українського національного руху, а водночас — логічно послідовний і політичний захід з метою оволодіння силою цього руху й зміцнення своїх позицій в Україні...»

Уривок з історичного джерела, де відображено сутність літературної дискусії, започаткованої М. Хвильовим 

«...кінець малоросійському епігонству і провінційності, українське мистецтво прилучається до світового, і, в першу чергу, до західноєвропейського; Українське мистецтво ... започатковує нове велике культурне коло...»