ZNOMax HISTORY - Тема 16. Конспект

ZNOMax HISTORY

ТЕМА 16. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель

У 1867 р. Австрійська імперія змінила свій устрій та була перетворена на Австро-Угорську імперію. Східна Галичина та Буковина залишались під контролем Австрії, а ось на Закарпатті посилилася влада Угорщини.

Становище західноукраїнських земель:

влада Австрії не розвивала українські землі;
більшість промисловостей не витримували конкуренції з іншими регіонами імперії та занепадали (не мали конкуренції лісопереробна, нафтовидобувна, солеварна та борошномельна промисловості);
переважання іноземного капіталу;
стрімке зростання населення (аграрне перенаселення, демографічний вибух), безземелля та малоземелля селян;
майнове розшарування селян: 80% були бідними, 5% були заможними, решта — середняки;
у 1861 р. було збудовано першу залізницю (Львів — Перемишль), що трохи покращило становище.

Через вище вказані причини наприкінці ХІХ ст. активуються масові переселення до Канади, США, Бразилії та інших країн.

Щоб поліпшити становище селян, виник кооперативний рух, який мав на меті подолати лихварство в Східній Галичині та Буковині. У коопераціях допомагали з купівлею землі, зі збутом продукції, проводили освітні уроки (курси), організовували хати-читальні. Діяли кредитні та споживчі кооперативи:

у 1883 р. Василем Нагірним було організовано перший споживчий кооператив «Народна торгівля»;
у 1894 р. — кредитна спілка «Віра»;
у 1899 р. — споживчий кооператив «Сільський господар».

Питання ЗНО за зображеннями

Правильні відповіді виділені жирним шрифтом

1. Яке явище можна проілюструвати джерелами, зображеними на фото?

A) біженство

Б) асиміляцію

В) депортацію

Г) трудову міграцію

2. На підставі аналізу цих джерел можна стверджувати, що значні масштаби й інтенсивність явища забезпечено передусім за рахунок

А) дрібних торгівців.

Б) ремісників-кустарів.

B) малоземельних селян.

Г) кваліфікованих робітників.

3. Укажіть історико-географічний регіон, для якого було характерним явище, проілюстроване наведеними джерелами.

А) Таврія

Б) Галичина

В) Слобожанщина

Г) Наддніпрянщина

Суспільно-політичні рухи на західноукраїнських землях

У 60-х рр. ХІХ ст. виникло дві основні течії: москвофільство та народовці. Москвофіли просували ідею зближення та єдність з Росією, у 1870 р. створили свій орган — Руську раду. Народовці виступили протидією москвофілам — за творення власної держави та розвиток української мови.

Через деякий час народовці стали більш впливовими та мали більше значення ніж москвофіли (але в Закарпатті переважало москвофільство). Діяльність народовців:

підтримували зв'язок з українофілами (громадівцями);
пропаганда, видання журналів: «Діло» (співзасновник — Юліан Романчук), «Вечерниці», «Мета», «Русалка» та інші;
найважливішою подією стало створення у Львові товариства «Просвіта» у 1868 р., членом-засновником якого був Юліан Романчук.

Важливе значення для розвитку української мови та літератури стало створення у Львові Літературного товариства імені Тараса Шевченка у 1873 р. (від 1892 р. — Наукове товариство імені Тараса Шевченка), одним із засновників був Юліан Романчук.

На початку 90-х рр. ХІХ ст. у Галичині відбулося явище «Нова ера» — спроба українсько-польського порозуміння 1890 р. в Галичині — пов’язана з діяльністю народовців. Зміст заходів:

українцям надали певну кількість місць в Австрійському парламенті;
відкриття декількох українських гімназій, кафедри історії у Львівському університеті;
розширення вживання української мови;
реформування Літературного товариства імені Тараса Шевченка на НТШ.

У 1892 р. Літературне товариство імені Тараса Шевченка було змінено на наукове, одним з ініціаторів був Олександр Барвінський, який в 1892–1897 рр. його очолював. Наступним керівником став Михайло Грушевський (1897–1913 рр.), за якого НТШ набуло особливого розквіту.

Михайло Грушевський — автор фундаментальної праці з історії України. Під його редакцію вийшла найбільша кількість томів «Записок Наукового Товариства імені Шевченка» наприкінці XIX – на початку XX ст.

Політичні партії на західноукраїнських землях

У 1890 р. радикали Галичини створили першу українську політичну партію — Русько-Українську радикальну партію (РУРП), її представниками були Іван Франко, Михайло Павлик та Євген Левицький. Одним із провідних діячів РУРП також був Юліан Бачинський, який опублікував брошуру «Україна Irredenta», де було вперше обґрунтовано потребу здобуття політичної незалежності України.

У 1899 р. від РУРП було створено ще дві партії: Українська націонал-демократична партія (УНДП) і Українська соціал-демократична партія (УСДП). Панівною була УНДП, її учасниками були Іван Франко, Юліан Романчук, Євген Левицький, основні ідеї:

виступали за демократію, самостійність України;
просування єдності всіх українців.

Менш популярною була УСДП, у якій виступали за поширення соціалізму та демократії, прагнули незалежності України, спиралися на робітників.

Іван Франко

Терміни за програмою

Трудова еміграція — виїзд людей з міста/країни у інше місце проживання через трудову діяльність задля покращення свого економічного стану

Кооперація — це форма організації людей зазвичай для досягнення якоїсь економічної мети. В основному була притамана для українців, які проживали на території Західної України в складі Австро-Угорської імперії

Москвофільство (русофіли) — суспільно-політична течія на Західній Україні в складі Австро-Угорської імперії, яка була протилежна народовській. Обстоювала думку про один єдиний народ разом з Росією

Народовці (українофіли) — суспільно-політична течія на Західній Україні в складі Австро-Угорської імперії, яка була протилежна москвофілам. Підіймала національно-культурну свідомість українців та прагнула об'єднання всіх українців

Радикалізм — методи, способи, дії, які є швидкі та рішучі для прямолінійного досягнення наміченої мети, видкидаючи будь-який компроміс.

Політична партія — особлива громадська організація (об'єднання), яка прагне досягти мети, загальної для її членів шляхом отримання і здійснення політичної влади.

Нова ера — україно-австро-польське порозуміння кінця ХІХ ст. у Галичині, яке полягало в культурно-освітніх і господарських поступках австрійських і польських правлячих кіл в обмін на лояльне ставлення українців до імперії Габсбургів.

Історичні документи

Трудова еміграція

Про яке соціально-економічне явище йдеться в уривку з історичного джерела: «Нужда галицька так надоїла нашим людям, що і в пекло не бояться йти, щоб лише втекти з рідного краю... Пішов голос про Бразилію. Незнаний цей край, далекий, але народ не зважав, не роздумував довго: утекти з неволі — це єдиний вихід»

«Нужда галицька так надоїла нашим людям, що і в пекло не бояться йти, щоб лише втекти з рідного краю... Пішов голос про Бразилію. Незнаний цей край, далекий, але народ не зважав, не роздумував довго: утекти з неволі - це єдиний вихід»

Про Львівський університет

«Вищі школи, розкидані по всій Україні, мали одну спільну рису: ...мовою викладання в них були — російська, німецька, польська. Запекла боротьба за українську мову не мала успіху. Проте був університет, у якому дозволили мати кілька — за змістом і мовою — українських кафедр...»

Москвофіли

«Ми не можемо більше китайським муром відділяти себе від наших братів, відкидаючи мовні, літературні, релігійні та етнічні зв’язки, що єднають нас з усім російським світом...»

«Немає ніякого окремого українського народу, є єдина й неподільна російська народність від Карпат і до Камчатки, і є єдина російська мова...»

«Якщо нам судилося потонути, то краще зробити це в російському морі, ніж у польському болоті...»

«Давно вони вже відвернулися від тої живої Русі, що говорила, співала, страждала.., а знайшли другу, мертву, той кам’яний істукан – Русь, що виписана була в документах!..»