Воєводство — назва адміністративно-територіальних одиниць у Речі Посполитій.

Військо Запорозьке Низове — козаки, які перебували на Запорозькій Січі, разом із кошовим отаманом, у XVI–XVIII ст.

Реєстрове козацтво — частина українського козацтва, яка наймалася до служби королю Речі Посполитої, за що отримувала деякі привілеї.

Городове козацтво — козаки, які мешкали не на Січі, а в містах та селах; були найбільшою часткою козаків у XVI–XVIII ст.

Запорозька Січ або Запорізька Січ — укріплений осередок, де перебувало Військо Запорозьке Низове.

Старшина (козацька старшина) — військовий та адміністративний керівний орган (влада) козаків.

Кошовий отаман — виборна службова особа в Запорозькій Січі (XVI–XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолювала Кіш Запорізької Січі.

Гетьман — керівник Війська Запорозького. Титул правителя держави (Гетьманщини) з 1648 до 1764 року.

Клейноди — відзнаки, атрибути та символи військової і цивільної влади та окремих військових і цивільних урядів.

Українська греко-католицька церква (скорочено УГКЦ) — церква, яка утворилася через з'єднання католицької та православної церков в одну (Берестейська унія 1596 р.).

Братства — національно-релігійні громадські організації руських (українських і білоруських) православної та унійної шляхти і міщан у XVI–XVIII ст. Виникли на базі традиційних церковних братств при парафіяльних храмах. Займалися книгодрукуванням, підтриманням православної церкви тощо.

Полемічна література — церковні твори, в яких йшли дискусії про об'єднання православної та католицької церкви.

Запровадження реєстрового козацтва

«...король Баторій, настановив козакам гетьмана, прислав корогву, бунчук та булаву, печатку гербову,.. віддав для пристанища місто Терехтемирів з монастирем, аби вони в ньому зимували, а за службу поклав їм по червінцеві та по кожуху...» 

«Король, побачивши, як добре вони з татарами б’ються, віддав їм для пристанища місто Трахтемирів, настановив їм гетьмана, прислав клейноди, всяких припасів військових, а за службу їм поклав по червінцеві…»

Про Дмитра (Байду) Вишневецького 

«Його... скинули з вежі на гаки, умуровані в стіни біля морської затоки дорогою з Константинополя до Галати. Зачепившись ребром за гак, жив у такому стані три дні, поки турки не вбили його з лука за те, що ганив їхню віру...» 

   «...Випала доля “степового короля” — людини, яка надала перших організаційних форм козаччині, не підозрюючи, що через неповні сто літ його творіння захитає підвалини Речі Посполитої» 

Острозька Біблія, 1581 р.

«Усесильною правицею Всевишнього Бога, задумом і старанням благочестивого князя Костянтина-Василя.., який звелів улаштувати дім для друкування книг, а до того ж і дім для читання дітей у своєму славному місті... І вибравши знавців божественного писання, грецької, латинської та руської мов, поставив їх навчати дітей. Із цієї причини надрукована ця книжка для першого дитячого навчання многогрішним Іоанном Федоровичем» 

Укладення Берестейської унії, 1596 р.

«Ми з Богом зібрані на черговім соборі в Бересті, у соборній церкві святого Миколая, Митрополит і єпископи грецького обряду, нижче підписані, на вічну пам’ять проголошуємо, щоб найвищий пастир Вселенської Католицької церкви прийняв нас під свій послух...» 

«Найдорожчому во Христі сину нашому Сигізмунду ІІІ, славному королю Польщі, папа Климентій VIII посилає привіт. Думаю, що не треба пояснювати, як близько ми беремо до серця спасіння руського народу. Зважаючи на важливість справи і нашу пастирську турботу, ми доручаємо справу твоїй величності і посилаємо наше апостольське благословення». 

«…стараннями преподобних отців Іпатія Потія та Кирила Терлецького, узгодивши умови, необхідні Церкві нашій, приступили до святого з’єднання з Римською Церквою»

Укладення Люблінської унії 1569 р.

«Ми, Сигізмунд Август, даною грамотою оголошуємо таке: на скликаному цьому сеймі закінчили справу [об’єднання] між князівством Литовським та королівством Польським в братерській любові і за згодою обох народів...» 

«Прославлений пізніше як акт любові, братерства, пожертвування у дійсності цей сейм був ланцюгом насильства над чужими переконаннями, чужими правами, довершений тиском державної влади й тяжких політичних обставин...» 

«Політичною елітою тогочасної України-Русі унія сприймалася радше негативно, ніж позитивно. І все ж, незважаючи на всі “за” і “проти”, унія мала велике значення для України. Вона фактично врятувала Велике князівство Литовське від експансії Московського царства»

Фільварок 

«Братія шляхетська, побачивши перед собою родючі українські землі, думала не про татар та козаків, а про нову здобич для польського плуга»

Закріпачення 

«Якби якийсь вотчинний підданий або селянин пішов від котрогось боярина, не переходячи до іншого [боярина], і той, від якого піде, не шукав би того підданого або селянина десять років, — надалі йому до нього нема діла». 

Про Івана Федорова 

«...Почалася книга, названа «Апостол», друкуватися в Богом береженому місті Львові... року 1573, лютого в 25 день, і завершилася [друкуватися] року 74-го того ж місяця в 15 день». 

«Обидві надруковані книги мали церковно-релігійний зміст, але, незважаючи на це, діяльність друкаря викликала незадоволення у церкви. Він змушений був залишити Москву й перебратися до Заблудова [Білорусія], а потім до Львова, де й продовжив свою справу».

Острозька академія 

«Нововведенням, яке невдовзі тріумфально увійшло в практику української освіти, стало вивчення трьох мов — грецької, латинської та церковнослов’янської. Створення школи слов’яно-греко-латинського типу було справжньою революцією в освітній православній традиції, уперше поєднавши на порубіжні греко-слов’янського культурного ареалу і католицької Європи візантійський Схід із латинським Заходом». 

Про Василя Острозького 

«...Василій Іванович, великий князь московський, взяв град Смоленський. Король Сигізмунд... послав проти нього свого воєводу князя Костянтина Івановича Острозького, старосту луцького і брацлавського, з хоробрими воїнами литовськими і руськими. І стали князь з воїнами литовськими проти великої ворожої армії, і вдарили та погубили вісімдесят тисяч, а інших в полон взяли».