ТЕМА 11. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.
ТЕМА 11. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.
Гетьманування Кирила Розумовського
У 1750 р. гетьманом обрали Кирила Розумовського:
був заочно “обраний” на гетьманство, а імператриця з цієї нагоди присвоїла йому чин генерал-фельдмаршала й вручила в придворній церкві в Петербурзі гетьманські клейноди;
переніс свою резиденцію до мазепинської столиці Батурина;
реформування судочинства;
останній гетьман Гетьманщини.
Кирило Розумовський
Палац Кирила Розумовського в м. Батурин — 1799–1803 рр.
Остаточна ліквідація гетьманства
Остаточна ліквідація гетьманства відбулася в 1764 р., коли К. Розумовський пішов у відставку за проханням імператриці Катерини II. Для ліквідації решток автономного устрою Гетьманщини було створено Другу Малоросійську колегію, якою керував П. Рум'янцев. Діяльність:
ліквідація решток автономії Гетьманщини;
поява намісництв, утворення кавалерійських полків;
проведення ревізій для економічного послаблення Гетьманщини та посилення Російської імперії.
1765 р. — скасування козацького устрою на Слобожанщині.
1783 р. — оприлюднення царського указу про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.
Російсько-турецькі війни. Остаточна ліквідація Запорозької Січі
Запорізька Січ посідала значне місце в Гетьманщині та мала великий вплив — цього побоювався царський уряд та планував вже знищити Запорозьку Січ, але цьому завадила російсько-турецька війна в 1768–1774 рр., де козаки могли б сильно допомогти.
Російсько-турецька війна (1768–1774 рр.) закінчилася вдало, Росія приєднала землі між пониззям Дніпра та Південним Бугом. Після вдалої війни влада Росії більше не мала причин для залишення Запорозької Січі, тому вже в 1775 р. російські війська остаточно ліквідували Запорозьку Січ. Найбільшого покарання зазнав кошовий отаман Запорозької Січі — Петро Калнишевський.
Частина козаків відійшла в гирло Дунаю (землі Османської імперії) та створила там Задунайську Січ (1775–1828 рр.).
У 1787–1791 рр. знов відбулась російсько-турецька війна, де перемога була за Росією. До Російської імперії було приєднано землі між пониззям Південного Буга та Дністра.
Під № 3 позначено приєднані землі в ході російсько-турецької війни 1768–1774 рр.
Під №2 на картосхемі позначено території, що ввійшли до складу Російської імперії в результаті російсько-турецької війни 1787–1791 рр.
Соціально-економічні зміни (підсумок)
Соціально-економічні зміни, які відбувалися на українських землях у складі Російської імперії в другій половині XVIII ст.:
поширення дворянського землеволодіння на землі Вольностей Війська Запорозького Низового (1775 р.);
зрівняння в правах козацької старшини з російським дворянством;
запровадження кріпацтва (1783 р.).
Приєднання Криму
У 1783 р. Катерина ІІ видала указ про приєднання Криму до Російської імперії. Російсько-турецька війна, яка створила передумови ліквідації Кримського ханства, тривала впродовж 1768–1774 рр.
Колонізація Півдня України
Успішні російсько-турецькі війни відкрили змогу для заселення південних територій України. Для нових мешканців була вільна земля, існували податкові та соціальні пільги.
Розбудова чорноморсько-азовських портів
Однією з основних причин збільшення у 25 разів посівних площ зернових на Півдні підросійської України в період 1778–1851 рр. була розбудова чорноморсько-азовських портів.
Гайдамацький рух. Коліївщина
Гайдамацький рух набув поширення в другій половині XVIII ст. на Правобережжі, повстанці хотіли ліквідувати панівну верству населення, виступали проти їх свавілля. Одним із центрів гайдамаччини був Холодний Яр. Кульмінацією події стало повстання 1768 р., яке називають Коліївщиною. Очільниками повстання були Максим Залізняк та Іван Ґонта. Польща не змогла придушити повстання, але втрутилася Російська імперія, яка придушила повстання. Іван Ґонта був страчений, а Максим Залізняк засланий у Сибір.
Рух опришків
У Галичині та Буковині виник схожий рух на гайдамацький, який отримав назву опришківський. Найвизначнішим ватажком був Олекса Довбуш.
Поділи Речі Посполитої
Польща в другій половині XVIII ст. почала занепадати, а її сусіди посилювались, які розподіляли її землі між собою. Поділи:
1772 р. — Перший поділ Речі Посполитої, Галичина увійшла до складу володінь австрійських Габсбургів;
1793 р. — Другий поділ Речі Посполитої, Російська імперія приєднала більшу частину Правобережжя;
1795 р. — Третій поділ Речі Посполитої, до Росії відійшла Волинь.
На приєднаних землях влада Росії створила Подільську, Київську та Волинську губернії.
Видатні діячі культури, освіти та науки
Артем Ведель — композитор, співак, диригент, здобув великі досягнення в музичному мистецтві. Одними з найкращих його духовних концертів є «Проповідники віри» та «Почуй, Господи, мій голос».
Григорій Сковорода — видатний письменник, філософ останній представник поетичного бароко. Найвідомішими творами Григорія Сковороди є «Сад божественних пісень», «Байки Харківські» та «Жінка Лотова», проте жодного твору за життя письменника видано не було.
Іван Григорович-Барський — архітектор, автор багатьох сакральних і цивільних споруд Києва, автор Покровської церкви в м. Київ (1766 р.).
Григорій Сковорода
Архітектура
Термніи за програмою
Паланка — адміністративно-територіальна одиниця у період існування Нової Січі (1734–1775 роки)
Зимівник — тип поселення поширений у козаків, хутір на якому вони вели своє власне господарство
Нова Січ (Підпільненська Січ) — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734–1775 роках, створена у 1734 р., щоб застосувати козаків у новій російсько-турецькій війні
Задунайська Січ, Дунавецька Січ — козацьке військове формування на території Османської імперії XVIII–XIX століть., сформувалися з біглих козаків після зруйнування Запорозької Січі у 1775р.
Гайдамака — народний повстанець, учасник гайдамацького руху на Правобережній Україні.
Коліївщина — козацько-селянське національно-визвольне повстання у Правобережній Україні у 1768–1769 роках. Спровоковане національним і релігійним гнітом правобережного українського населення в Речі Посполитій, згодом подавлено сумісно з військами Російської Імперії, лідерами були Максим Залізняк, Іван Гонта
Опришки — учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти, молдовських бояр, угорських феодалів, згодом — також проти австрійської адміністрації. Діяли у XVI столітті – першій половині XIX століття, лідером був Олекс Довбуш
Історичні документи
Рекомендація Данила Апостола
«1) поки ще з турками до розриву не дійшло, до тих місць, ради приласкання тамтешнього народу, обрати персону гідну і вірну з малоросіян в гетьмани... 2) суди між народом малоросійським відправляти їм самим...».
Про Кирила Розумовського
«...був заочно “обраний” на гетьманство, а імператриця з цієї нагоди присвоїла йому чин генерал-фельдмаршала й вручила в придворній церкві в Петербурзі гетьманські клейноди...»
«Реформування судочинства... було спрямоване на реанімацію того укладу, у якому жилося до козацької революції...»
«...вирішує перенести свою резиденцію до старої, мазепинської, столиці — Батурина...»
Опис зимівників
«Запорозькі козаки, — писав 1776 р. старшина В. Чернявський, — мають деякі поселення, де тримають худобу, коней й овець, мають пасіки, розводять сади й городи, роблять запаси сіна та худоби й засівають поля різним хлібом, ловлять звіра, а в річках — рибу».
Створення Другої Малоросійської колегії
«Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського... із чину гетьманського вказуємо нашому Сенатові для належного керування в Малій Росії утворити там Малоросійську колегію...»
«На початку року граф П. Рум’янцев прибув у Глухів. Першим його кроком стало проведення ревізії людей, худоби, землі, споруд. Її результати, узагальнені майже в тисячі томах, отримали назву «Генерального опису Малоросії».
«Коліївщина»
«До Нашого відома дійшло, що за прикладом барської змови проти законної влади грішать вони через своє неуцтво, а ще більше — через обман шайки розбишак, що вдають, нібито вони є частиною Нашого вірного низового Війська Запорозького... Ми вважаємо невідхильним обов’язком Нашої монаршої влади оберігати слушні бажання польської Речі Посполитої, з якою Ми є в союзі, тісній дружбі...»
«...Гонта поніс заслужену кару, росіяни приборкали запорожців. Для приборкання заворушень хлопів, що ще продовжувалися, готувалася окрема військова експедиція...»
«...Ми, Катерина II, імператриця всеросійська...Об’являємо всім нашим людям, які живуть в... Речі Посполитій, зокрема у воєводствах Київському, Подільському, Брацлавському, Волинському... Ми змушені з жалем прийняти до відома, що... кріпаки, відкинувши послух владі і їхнім панам допустились убивств... внаслідок обману розбишак, які видають себе частиною Війська Запорозького...»
«Бунт в Україні та Подолії селян із гайдамаками слід вважати наслідком Барської конфедерації, оскільки той фанатизм католиків викликав у наших єдиновірних [православних] жорстокий супротив…»
«Цього року …пішов до Умані Залізняк, де зібралося людей з рушницями чоловік до тисячі, …а уманський сотник І. Гонта…, прибувши до Залізняка, оголосив, що він має козаків до чотирьохсот…»
Рух опришків
Відомий український історик Д. Дорошенко вважав, що «...гайдамацтво як форму активного протесту проти несприятливих умов суспільного ладу знали також і західноукраїнські землі — Галичина й Буковина». Такий висновок історик зробив, дослідивши «рух опришків».
«Коли на хлопа надто тиснула панщина, він тікав від неї… в крайньому разі в опришки»
Зруйнування Запорізької Січі
«…нашому генерал-поручику Текелію з довіреними нашими військами... без будь-якого опору з боку козаків, тому що були оточені з усіх боків... у цілковитому порядку …найспокійнішим чином виконати доручену йому справу, уникаючи, наскільки це можливо, кровопролиття...»
«Ми захотіли оголосити.., що Запорозька Січ остаточно зруйнована, з викоріненням на майбутнє й самої назви запорозьких козаків... Місцевих жителів і угіддя ми залишаємо, зараховуючи їх до Новоросійської губернії»?
Приєднання Криму
«…вирішили Ми взяти під державу Російську півострів Кримський... Сповіщаючи мешканців тих місць цим Нашим Маніфестом про таку переміну їхнього буття, обіцяємо ставитися до них нарівні з іншими Нашими підданими…»
Задунайська Січ
«Кошового вибирають безпосередньо із самих козаків. У мирний час турецький уряд видає жалування на курінь по 200 левів,.. а коли бувають у поході, тоді на кожну людину видають жалування по 6 левів на місяць. Січ і курені є в управлінні кошового та курінних отаманів, і турецький уряд не втручається не тільки до запорожців, а й до поселень, що їм належать, у яких живуть із сім’ями запорожці... Але якщо трапиться кому відлучитися в міста та села турецькі на заробітки, то нерідко тії козаки зазнають від турків утисків...»
Хронологія
1764 р. — остаточна ліквідація посади гетьмана. Утворення Другої Малоросійської колегії.
1765 р. — скасування козацького устрою на Слобожанщині (ліквідація полкового устрою).
1768 р. — Коліївщина, повстання під проводом Максима Залізняка та Івана Ґонти.
1768–1774 рр. — російсько-турецька війна, Росія приєднала землі між пониззям Дніпра та Південним Бугом.
1772 р. — Перший поділ Речі Посполитої, Галичина увійшла до складу володінь австрійських Габсбургів.
1775 р. — остаточна ліквідація Запорозької Січі. Заснування Задунайської Січі.
1783 р. — закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.
1783 р. — підкорення Російською імперією Кримського ханства.
1787–1791 рр. — російсько-турецька війна. До Російської імперії було приєднано землі між пониззям Південного Буга та Дністра.
1793 р. — Другий поділ Речі Посполитої, Російська імперія приєднала більшу частину Правобережжя.
1795 р. — Третій поділ Речі Посполитої, Російська імперія приєднала Волинь.