Фільварок — Панський сільськогосподарський хутір, багатогалузеве господарство, орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж, де використовувалася праця селян (крипаків). Який утворився пілся поширення влади Польщі на Україну (Люблінська унія 1569р.) 

Кріпаки — це люди, що не мають своєї хати, нічого свого. Вони повинні все життя працювати на свого господаря. 

Панщина або відробіткова рента — примусове й безоплатне виконання підданими певного обсягу робіт у господарстві власника. 

«Золотий спокій» — період 1638–1648 рр., коли не було значних повстань козаків. Від завершення повстання Якова Острянина до початку Національно-Визьволної війни Богдана Хмельницького 

Панщина 

«Робота підданим через війта має бути замовлена на тиждень, з чим і на котрий день люди до роботи мають прийти, а війт того ж дня людям визначить роботу. Якщо котрийсь чоловік не вийде на роботу, то за перший день прогулу заплатить гріш, а за другий — барана, а якщо й третій раз прогуляє, то бичем на лавці скарати, а дні пропущені відробити…»

Морські походи козаків

«...Петро Конашевич-Сагайдачний... ходив з військом запорозьким по воді на Кафу, повоював її добре, силу бранців християнських з неволі звільнив і з добичею великою з Чорного моря повернувся...»

«…Була Варна здавна славна – / Славнiшiї козаченьки, / Що тую Варну дістали, / I в нiй турків забрали…»  

Похід Петра Конашевича-Сагайдачного на Москву, 1618 р.

«Конашевич надзвичайно спритно, страшенно збентеживши ворога, об’єднався з Владиславом під самою Москвою, столицею держави. Проніс переможні корогви своїми безмежними просторами.., обернувши в руїни такі надзвичайно сильні своєю позицією та залогами міста, як Єлець, Шацьк, Лівни, Калуга...»  

Діяльність П. Конашевича-Сагайдачного 

«...записавши військо в братство, дав йому не тільки право, але й обов’язок виступати в усіх братських справах у ролі його членів, зв’язав братство як… козацьке представництво в церковних і національних справах...» 

Висвячення митрополитом Київським Йова Борецького 

«Року 1620 місяця березня 22 дня прибув з Москви до Києва святійший патріарх Феофан...»

«Прибув... до Києва святійший патріарх єрусалимський Феофан… і був прийнятий з великою честю духовними та світськими людьми. Того ж року... висвятив на митрополію Київську чоловіка гідного й чесного. Іменем Йов Борецький… і з ним єпископів на різні місця...»

Битва під Хотином

«...вдруге перебрав собі гетьманську булаву, зібрав козаків реєстрових та запорозьких і чимдуж поспішив під Хотин на підмогу Владиславу.., став обіч королевича в осаді...»

«Після раптового вторгнення запорожців у табір Османа турками оволоділа паніка: сам Осман, який ще недавно думав, що немає нікого у світі могутнішого за нього, тепер на власні очі побачив усю хиткість свого становища...»

«...султан турецький Осман підійшов до Хотина з військом, що перевищувало християнські сили в десятки разів, і зупинився на відстані однієї милі від поляків... 18 серпня турецьке військо напало на польський табір, на ту частину, де були козаки. А козаки об'єдналися й, перехрестившись, почали бити чужинців, поки ті... не почали тікати...» 

Причини повстань 

«Одразу ж після смерті Сагайдачного… [шляхтичі] починали чимдуж церкву православну до унії привертати, а на своїх підданих повинності накладати та різними поборами притісняти…».

Куруківської угоди (1625 р.) 

«...Надалі козаки повинні будуть коритися виключно старшому, якого самі собі оберуть… Козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують 6 тисяч... З [цього] числа 1000 або більше козаків, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого.., мусять перебувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу...»

Повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина та Дмитра Гуні

«...козаки зібралися, настановили гетьманом Павлюка й вирушили на Кумейки супроти ляхів, але під Кумейками коронний гетьман Конецпольський, до підступу вдавшися, здолав козаків...» 

«Року 1637 козаки зібралися... і вирушили на Кумейки супроти ляхів, але під Кумейками коронний гетьман Конецпольський, вдавшись до підступу, здолав козаків...» 

«...Хто ж затримає народ, коли в нього так закрутилися колеса свавілля, що їх ніяким чином не можна стримати!.. Переконався я про це під Кумейками: зимою знищив Павлюка, на весну, незважаючи на такий великий розгром, ожив Острянин. Розгромив я Острянина – зразу ж було обрано керівником Гуню, і я двадцять тижнів вів із ним війну та ледве привів до послуху зброєю і немалим пролиттям крові!..»

Утворення Києво-Могилянського колегіуму, 1632 р., ініціатор — Петро Могила

«...уклав з Київським братством угоду, за якою ставав “старшим братом, дозорцем, довічним охоронцем і наставником” об’єднаних Лаврської та Братської шкіл» 

«Пункти для заспокоєння руського народу»

«1. Усім уніатам і неуніатам надається право вільного відправлення свого богослужіння,.. ремонтувати свої церкви й будувати нові…

2. …церква Св. Софії київська з підданими, що живуть навколо неї, повинна   залишатися за неуніатами й митрополитом, що має посвяту від патріарха константинопольського; він, митрополит, за давніми правами й звичаями, повинен обиратися з-поміж руської шляхти духовними й світськими обивателями Корони [Польської] і Великого князівства Литовського релігії грецької, що не перебувають в унії і мають привілеї з боку короля…

3. Те ж саме треба розуміти й щодо Львівського, Луцького, Перемишльського й Мстиславського владик й архімандритів Печерського й Унівського…»

«Ординація Війська Запорозького» (1638 р.)

«…Надалі козаки повинні будуть коритися виключно старшому, якого самі собі оберуть… Козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують 6 тисяч… З [цього] числа 1000 або більше козаків, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого.., мусять перебувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу…»

Про Петра Могилу 

«Політичний, церковний, освітній діяч Речі Посполитої. З 1627 р. — архімандрит Києво-Печерського монастиря. У 1632 р. домігся від королівської влади визнання вищої православної церковної ієрархії. Для підвищення культурно-освітнього рівня православних священиків заснував Лаврську школу...»

Про Сагайдачного 

«...Він дивився на козаків не лише під кутом зору їхніх особливих станових інтересів, а й як на потенційних рушїів українського суспільства в цілому. Сам він об’єднав військову силу козацтва з політично слабкою церковною та культурною верхівкою України...» 

Про інтремедію 

«У братських школах, академіях учні писали вірші, промови, а потім виголошували їх. Виконавці виходили на сцену й декламували текст, об’єднаний спільною темою. Шкільні вистави присвячувалися християнським святам, впливовим особам, важливим подіям. Вистава тривала досить довго, тому глядачам давали перепочинок, пропонуючи їхній увазі в перервах між діями спектаклю театралізовані сценки народно-побутової тематики»