ZNOMax HISTORY - Тема 18. Конспект

ZNOMax HISTORY

ТЕМА 18. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В 1900–1914 РР.

Економічна криза 1900-1903 pp.

У 1900–1903 рр. Наддніпрянську Україну охопила економічна криза. Характерні ознаки:

посилення концентрації виробництва, поява монополій (найпоширенішою формою був синдикат);
значний вплив іноземних інвестицій (переважно у важку промисловість);
зростання питомої ваги українських земель в економіці Російської імперії.

На картосхемі штрихуванням позначено регіон, до якого наприкінці XIX – на початку XX ст. спрямовувалися іноземні інвестиції у видобування кам’яного вугілля та виплавку чорних металів.

Під № 2 позначено регіон товарного виробництва цукру наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Вітчизняні підприємці Наддніпрянської України на початку XX ст. посідали провідне місце в харчовій промисловості. На Правобережжі переважало виробництво цукрових буряків, картоплі й тютюну. У Південній Україні переважало виробництво зерна.

Становище робітників було досить поганим: не розв'язано проблему з аграрним перенаселенням, економічна криза, панування монополій, відсталість сільського господарства. З кожним роком збільшується кількість страйків невдоволених робітників і селян.

Діаграма виготовлення основних видів продукції Наддніпрянщини порівняно із загальноімперським у 1913 р.

Активізація політичного руху

Першою політичною партією Наддніпрянської України стала Революційна українська партія (РУП), створена в 1900 р. Публіцистичний твір, написаний у 1900 р. Миколою Міхновським як програма Революційної української партії стала «Самостійна Україна» (але потребу здобуття політичної незалежності України вперше обґрунтував Юліан Бачинський у брошурі «Україна Irredenta»!!).

«Самостійна, суверенна Україна, соборна, ціла й нероздільна, від Сяну й Кубані, від Карпат по Кавказ...», — таке гасло на початку XX ст. сформулював М. Міхновський.

У 1902 р. М. Міхновський створив власну самостійницьку партію — Українську народну партію (УНП).

У 1905 р. було створено Українську демократично-радикальну партію. Її лідерами були Євген Чикаленко, Борис Грінченко та Сергій Єфремов.

У 1905 р. РУП була перейменована на Українську соціал-демократичну робітничу партію. Лідерами були Володимир Винниченко, Симон Петлюра й М. Порш.

Хоча було багато прихильників ідеї Миколи Міхновського, але панівною течією в українському національному русі Наддніпрянської України на початку XX ст. була автономістська.

У 1908 р. з ініціативи Євгена Чикаленка та інших членів УДРП було створено Товариство українських поступовців (ТУП).

Микола Міхновський

Події революції 1905–1907 рр.

У 1905 р. Російську імперію охопив ряд повстань за демократизацію. Першим значним виступом було повстання на броненосці «Потьомкін», яке очолив Григорій Вакуленчук, а після його смерті — Опанас Матюшенко, матроси віддали корабель румунській владі. Рух швидко політизувався, що змусило царя піти на поступки населенню та видати 17 жовтня Маніфест про надання громадянських прав та свобод. Емський указ фактично втратив свою чинність. Діяльність українців під час революції:

створення «Просвіт»;
початок видання першої української газети «Хлібороб» у Наддніпрянській Україні;
видання щоденної української газети «Громадська думка». Після її заборони газета отримала нову назву — «Рада». Спонсором цих газет був Євген Чикаленко;
участь українців у I і II Державних думах Росії. Головою української громади в I Державній думі був Ілля Шраг. У 1907 р. II Державна дума (як раніше Перша) була розпущена. Головними вимогами українців були автономія, освітня та земельна реформи.

«Хлібороб» — перше україномовне періодичне видання в Наддніпрянській Україні

Земельна реформа Петра Столипіна

У 1906 р. було запроваджено земельну реформу Петра Столипіна (яка доповнювалася законами до 1911 р.):

руйнування общини, кожному селянину надавалося право вимагати певну територію землі в одному масиві, яку називали «відруб», або переїхати на інші землі та створювати свій «хутір»;
надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк;
складовою реформи також було заохочення селян переселенням до Сибіру, Середньої Азії та Північного Кавказу. Особливого переселення зазнав регіон Зелений Клин, де українців було навіть більше ніж інших народів.

Мета реформи:

розв'язати проблему аграрного перенаселення;
покращити економічне становище сільського господарства;
покращити статус царя;
ліквідувати заборгованість селян після реформи 1861 р.

Як наслідок, у Наддніпрянській Україні пожвавилась економіка, вона перетворилася на одного з основних експортерів хліба в Європу.

На картосхемі заштриховано території губерній, на які в 1911 р. було поширено земську реформу.

Події 1907–1914 рр.

Після поразки революції відновлюється тодішня політика Російської імперії: закриття майже всіх просвіт, більшості газет, заборона викладати українською мовою тощо. Щоб ліквідувати український рух, діяли організації чорносотенців. Складові програми чорносотенців: відстоювання самодержавства, невизнання українців і білорусів як окремих народів, неподільність Російської імперії, антисемітизм.

Розгорнення антисемітизму. Відомим доказом цього є «Справи Бейліса» в 1911–1913 рр.

Терміни з програми ЗНО

Відруб — земельна ділянка, що виділялася селянинові на правах особистої власності, з'явилася у період Столипінської реформи

Хутір — вид населеного пункту у якому є одна садиба або декілька. За Столипінською реформою земельна ділянка, що виділялася у приватне володіння селянській родині

Чорносотенці — російські націоналісти, які виступали за самодержавство, не визнавали інших народів як окремих (українців, білорусів)

Страйк — організаційне байкотування виробництва робочими (відмова від працювання) задля виконання вимог робочих власниками підприємств

Історичні документи

Аграрна реформа Петра Столипіна

«Із цього часу зазначені землі звільнено від обмежень, які лежали на них; у силу викупного боргу селяни дістають право вільного виходу з громади із закріпленням у власність окремих домохозяїв ділянок, які переходять до приватного володіння з громадського наділу…»

Створення «Просвіт» під час революції 1905–1907 рр.

«Рідна українська просвіта найміцніша підвалина української автономії. Нехай же ширяться по всій Україні просвітні товариства, стаючи джерелом освіти й свідомості для рідного народу. Вітаємо київську “Просвіту”, вітаємо нове культурне життя України”...»

Настрої, описані в уривку, були властиві частині суспільства часів «Справи Бейліса».

«…вони лестять народним забобонам, роздмухують марновірство й наполегливо кличуть до насильства над іноплемінними співвітчизниками. З приводу ще не розслідуваного вбивства в Києві хлопчика Ющинського в народ знову кинута брехлива казка про вживання євреями християнської крові. Це давно відомий прийом старого бузувірства».