Романтизм — ідейний і художній рух у культурі кінця XVIII – першої половини XIX ст., в основі якого — духовне життя людини, воля творчої особистості, інтерес до національної культури та фольклору, ідеалізація минулого.

Класицизм — етап розвитку національної архітектури, який існував з останньої третини XVIII ст. до середини XIX ст. Відбився також в літературі, створенні інтер'єрів і в ужитковому мистецтві. 

Заснування Київського університету 

«Місцем його заснування було обрано місто.., де вперше засяяло й звідси розлилося по всій Давній Русі світло істинної християнської віри. Заснований університет, названий... на честь великого просвітителя Русі, удостоєний прийняттям під особливе покровительство Його імператорської величності...»

Про Енеїду 

«Бувають в історії народів дати, які немовби розривають надвоє їхнє життя й кладуть межу високу посеред рівного шляху історичних подій... Ми маємо таку історичну дату — це... рік 1798-й. Того року прилетіла перша ластівка українського національного відродження — невеличка книжка, од якої початок нового українського письменства рахуємо...» 

Про Михайла Максимовича

«Історик, перший ректор Київського університету Св. Володимира, основоположник української фольклористики, автор збірок українських народних пісень»

Про «Історію русів» 

«...Це одна з найвидатніших пам’яток української історіографії... Відмінність праці полягає в її виразній ідеологічній спрямованості — ідеї автономізму, окремішності, у намаганні провести чітку грань між Україною та іншими державами, зокрема — Росією.., підкреслюється, що, приєднуючись до Польщі чи Москви, населення України вважало себе повністю рівним і діяло на умовах цілковитої рівноправності...»

Мета створення Київського університету

«Університет [...] — моє творіння. Але я першим ліквідую його, якщо він не виконуватиме своєї мети поширювати російську освіту й російську національність в ополяченому краю Західної Росії» 

Ліквідація греко-католицької церкви на Правобережжі, 1839 р. 

«Єпископів, духовенство й віруючих греко-католицької церкви об’єднати з православною церквою всеросійською...»

Про Григорія Сковороду 

«Будучи останнім представником поезії українського бароко, він став предтечею нової української літератури, просякнувши її ідеями гуманізму та Просвітництва...»

Про Івана Котляревського 

«З його ім’ям пов’язаний поворот до нового літературного і культурного розвитку. Його славу зачинателя нової української літератури, доповнює слава «батька» українського театру...»

Про Тараса Шевченко

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові... шляхи книжним ученим...»

Лист Т. Шевченко до П. Куліша 

«Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий… за “Чорну раду”. Я вже її двічі прочитав і третій раз, і все-таки не скажу більше нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що подарував “Чорну раду” по-нашому»  

Лист Тарасу Шевченко 

«Спасибі вам і за ласкаве слово про дітей моїх “Гайдамаків”. Пустив я їх у люди, а до цієї пори ще ніхто й спасибі не сказав…»