ТЕМА 9. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 50–80-ТІ РР. XVII СТ.
Embedded Files
Програма ЗНО/НМТ
Терміни за програмою
Руїна — період, коли Гетьманщину ділять інші держави та втручаються в її внутрішні справи. Період Руїни часто пов'язують з кінцем гетьманування Б. Хмельницького до гетьманування Івана Мазепи.
Великий згін — насильне переселення (депортація) мешканців Правобережжя на Лівобережну Україну організоване гетьманом Іваном Самойловичем у 1678–1679 роках. Є наслдіком Чигиринських походів.
Чигиринські походи — воєнні походи Османської імперії, метою яких було здобуття Чигирина. Юрій Хмельницький був використаний як обличчя походу.
Історичні документи
Період Руїни
«що козак, то був полковник, що сотник — то гетьман»
«На Україні настала тепер лиха година. Було таке безладдя, що кожний робив, що хотів. Із заходу шарпали Україну польські війська, з півночі й від сходу — московські... а з півдня набігали турки й татари. До того ж Україна розділилася на дві частини... На Лівобережній вибрали одного гетьмана, на Правобережній — іншого...»
Гадяцький договір, 1658 р.
«Уся Річ Посполита народу Польського, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського, і належних до них провінцій відновлюється цілком такою, як була перед війною...»
«...гетьман Військ Руських до кінця свого життя буде Гетьманом Військ Руських і першим сенатором у Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводствах. А після його смерті має бути вільний вибір гетьмана, тобто стани Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств оберуть чотирьох кандидатів, одному з-поміж яких його королівська милість надасть гетьманство...»
«Україна, тобто землі у воєводствах Чернігівському, Київському і Брацлавському, стає вільною і незалежною країною і знов єднається із Королівством Польським і Великим Князівством Литовським під назвою Великого Князівства Руського...»
Конотопська битва, 1659 р.
«Я йшов, щоб звільнити з облоги пана Гуляницького, неспішно, чекаючи хана, і тільки той прибув, ми поквапилися, і ставши біля Соснівської переправи, застали там п’ятнадцять тисяч московитів... вони почали тікати, а ми... гнати їх аж до Конотопа...»
«...гетьман І. Виговський, прийшовши до Сосновки на переправу, застав велике царське військо князя Ромодановського, і кілька годин біля переправи бій великий був,.. а хан з ордами з Торговиці рушив до бою,.. і багато люду царського полягло...»
«І там Гетьман Виговський зі всією старшиною, а полковники й сотники з усією черню присягали хану кримському на тому, щоби не відступати, там само й хан із султанами й усіма мурзами присягав козакам, щоби не відступити в тій війні, як зійдуться з військом московським...»
«Я йшов, щоб звільнити з облоги пана Гуляницького, неспішно, чекаючи хана, і тільки той прибув, ми поквапилися, і ставши біля Соснівської переправи, застали там п’ятнадцять тисяч московитів... вони почали тікати, а ми... гнати їх аж до Конотопа...»
«Орда ж примчала з тилу, так їх змішала, що вони почали тікати, а ми гнали їх аж до Конотопа. Там же потрапили до неволі князь Львов, два Бутурліни; усі полковники, ротмістри, капітани або полягли на полі битви, або пішли в татарську неволю...»
Обрання гетьмана Івана Брюховецького, 1663 р.
«А запорожці, як злії оси, не боячись нічого, з одними киями і ножаками лізуть і б’ють Сомкову старшину. Вирвали в Сомка бунчук і переламали надвоє, одняли й булаву, володарем якої став Брюховецький...»
Андрусівське перемир’я, 1667 р.
«А ті міста і землі, які в минулій війні від Корони Польської і Великого князівства Литовського завойовані були, залишаються у володінні і в державі його царської величності... Запороги та козаки, що там живуть... мають бути в послуху та під високою рукою обох Великих государів...»
«Поляки... удалися до трактатів з росіянами, з’їхавшись... у якомусь селі Андрусові, виторгували там собі в росіян нас як безсловесну і нічого нетямлячу худобу, відступивши росіянам... на тринадцять років Смоленщину з усіма містами...»
«Вони... приговорили та постановили мир на тринадцять років під корисними умовами для обох монархій; покривджено тільки козаків, оскільки постановлено в тих пактах, щоб низові запорозькі козаки лишались у послушенстві обох монархій...»
«На стороні його королівської величності — від Дніпра, що під Києвом, і... до Путивльського рубежу ніякого міста, ні волості... від нинішнього часу належати не буде... А внизу по Дніпру земля, що називається Запороги, і тамтешні козаки... мають бути під високою рукою обох великих государів... Місто Київ на сторону Речі Посполитої має бути віддане... через два роки, від нинішнього договору рахуючи...»
Корсунська угода, 1669 р.
«Нехай не учинить ані султан турецький, ані хан татарський миру з королем польським і з царем московським, союзу дружества нехай не творить без відома та згоди нашого гетьмана і всього козацького війська...»
Чигиринські походи, 1677, 1678 рр.
«...він [турчин] постановив спершу розорити війною Чигрин. На чолі військ виправив свого візира Ібрагіма-пашу і розстригу-венжика козацького Юрія Хмельниченка, який мав надію, що Чигрин з усією Україною... схилиться під турецьку владу, а його зволить прийняти собі за гетьмана...»
Облога Чигирина
«Понад місяць тривала облога, місто запекло боронилося, ніби знало, доки стоятиме велична столиця гетьмана Богдана, доти й житиме віра в те, що минуться незгоди»
Бахчисарайський договір, 1681 р.
«...кордону бути по річці Дніпро... Кримським татарам вільно по обидві сторони Дніпра кочувати... козакам Низовим і городовим війська Запорозького плавати Дніпром... Київ має бути на стороні Його царської величності...»
«Вічний мир», 1686 р.
«Договорилися ми і постановили.., Київ має залишатися на стороні їхньої царської величності... козаки, що живуть на Січі, і в Кодаку... мають бути... у володінні і в державі... їхньої царської величності...»
«...Договорилися ми й постановили, що всієї Малої Росії цієї сторони Дніпра... містам і землям... як вони до цього часу договором про перемир’я на стороні їхньої царської величності перебували, так і тепер залишатися мають... Запороги, козаки, що живуть на Січі, і в Кодаку... мають бути ... у володінні і в державі їхньої царської величності...»
Іван Самойлович про «Вічний мир»
Запорозьке військо ніколи не зречеться свого давнього достоянія [Правобережної України], не так воно станеться, як Москва у своїх мирових умовах із поляками постановила, - зробимо так, як нам треба!..»
Наслідки Руїни
«Нині цей край зруйнований, а війна, ніби гангрена, що все пожирає, обернула найродючішу частину Європи на спорожнілі поля, зарослі бур’яном руїни, на покинуті жителями міста...»
Формування населення Слобідської України
«Наші діди, батьки, брати і родичі, і ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст в Україну на закликання бєлгородських та курських воєвод, котрі запевняли нас царським словом – не відбирати від нас наших вольностей. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили собою московські українські міста по Бєлгородській лінії в диких степах на татарських займищах...»
Про Івана Богуна
«Сподвижник Б. Хмельницького, полковник. Відмовився скласти присягу на вірність московському цареві. Підтримав курс гетьмана І. Виговського на незалежність від Москви, проте виступив проти Гадяцького договору (1658 р.), піднявши повстання на Правобережній Україні. Згодом заперечував зближення козацької держави з Туреччиною»
Докоряння І.Сірка Самойловичу
«…при розумному посередництві могла б [Гетьманщина] прихилитися від турецької влади під високу руку православного монарха. …Дорошенка заслав у вічну неволю, Чигирин з усією цьогобічною Україною втратив, допустив пролитися християнській крові… Відтак дочекався крайнього занепаду й запустіння Вітчизни нашої…»
Утворення «компанійців» Дем'яном Многогрішним
«Хто хоче в мою компанію?»
Персоналії
Персоналії за програмою: Івана Виговського, Юрія Немирича, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Івана Брюховецького, Петра Дорошенка, Івана Сірка, Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича;
Іван Виговський — гетьман Війська Запорозького протягом 1657–1659 рр., регент Юрія Хмельницького. Діяльність:
спирався на старшину, що не подобалось козакам;
вів переговори зі Швецією;
придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша, які були підтримані Москвою;
відновив союз із Кримським ханством;
1658 р. сприяв укладенню Гадяцького договору;
1659 р. здобув перемогу в битві під Конотопом;
1659 р. зрікся булави й виїхав до Речі Посполитої;
1664 р. був схоплений поляками й козаками Павла Тетері та звинувачений у зраді, за що був страчений.
Юрій Немирич — політичний, державний та військовий діяч Гетьманщини та Речі Посполитої, дипломат, магнат, козацький полковник, автор проєкту Гадяцького договору та був одним із керівників української делегації, що активно виступала за ратифікацію Гадяцького договору.
Юрій Хмельницький — гетьман Війська Запорозького протягом 1659–1663 рр., син Богдана Хмельницького. Діяльність:
підписав Переяславські статті (1659 р.) з Московським царством;
після поразки у війні з Річчю Посполитою підписав Слободищенський трактат (1660 р.), розрив союзу з Москвою;
1663 р. зрікся булави та пішов у монастир;
1677 р. був проголошений гетьманом турками на правах султанського васала (1681 р. втратив посаду гетьмана).
Павло Тетеря — гетьман Правобережжя протягом 1663–1665 рр. Діяльність:
поновлення союзу з Кримським ханством;
брав участь у поході Яна II Казимира (король Речі Посполитої) на Лівобережжя;
боротьба проти козацьких повстань на Правобережжі.
Іван Брюховецький — гетьман Лівобережжя в 1663–1668 рр. Діяльність:
обраний на Чорній раді поблизу Ніжина;
підписав Батуринські статті (1663 р.) та Московські статті (1665 р.), які сильно погіршували становище Гетьманщини;
був схоплений та страчений за наказом Петра Дорошенка.
Іван Сірко — кошовий отаман Запорозької Січі, відзначився в боротьбі з турками й татарами. У 1654 р. виступив проти союзу з Москвою. Виступив проти політики Івана Виговського, Юрія Хмельницького та Павла Тетері, звинувачував їх у пропольській діяльності. Певний час підтримував Петра Дорошенка, але після страти Івана Брюховецького полишив гетьмана. У 1672 р. намагався стати гетьманом Лівобережжя. Був противником Івана Самойловича та Москви, проте в Чигиринських походах виступив проти Османської імперії.
Дем'ян Многогрішний — гетьман Лівобережжя в 1669–1672 рр. Діяльність:
підписав Глухівські статті;
створив наймане кінне військо «компанійців»;
таємно вів переговори з Петром Дорошенком;
1672 р. був заарештований та звинувачений у зраді, засланий до Сибіру.
Іван Самойлович — гетьман Лівобережжя в 1672–1687 рр. Діяльність:
підписав Конотопські статті;
був проголошений гетьманом обох берегів Дніпра в 1674 р.;
організував «Великий згін» після чигиринських походів;
здійснив Перший кримський похід, де втратив булаву.
Петро Дорошенко
Петро Дорошенко — гетьман Правобережжя в 1665–1676 рр. Діяльність:
у 1668 р. став гетьманом усієї Гетьманщини;
у боротьбі за єдність козацької держави визнав протекторат Османської імперії над Гетьманщиною, уклав Корсунську угоду в 1669 р.;
вдала війна проти Речі Посполитої, що змусило її підписати Бучацький договір (1672 р.);
створив наймане військо сердюків (20 тис.);
отримав прізвисько «Сонце Руїни»;
через невдоволення політикою Османської імперії та падіння свого авторитету вирішив зректися булави.
Хронологія
1658 р. — укладення Гадяцького договору.
1659 р. — битва під Конотопом між козацько-татарськими та московськими військами.
1667 р. — укладення Андрусівського договору між Річчю Посполитою та Московським царством.
1669 р. — укладення Корсунської угоди, визнання Правобережної Гетьманщини протекторату Османської імперії.
1681 р. — укладення Бахчисарайського мирного договору.
1686 р. — «Вічний мир» між Московським царством та Річчю Посполитою, підпорядкування Київської митрополії Московському патріархові.
Картки Quizlet для вивчення основного матеріалу:
Тести для закріплення знань:
Розбори, потужні меми, краща підготовка–— все в нашому ТГ!
ПОТУЖНО
ZNOMax
Page updated
Google Sites
Report abuse