ZNOMax HISTORY - Тема 9. Конспект

ZNOMax HISTORY

ТЕМА 9. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 50–80-ТІ РР. XVII СТ.

Гетьманування І. Виговського

Після смерті Б. Хмельницького гетьманом обрали Івана Виговського (1657–1659 рр.):

спирався на старшину, що не подобалось козакам;
вів переговори зі Швецією;
придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша, які були підтримані Москвою;
відновив союз із Кримським ханством.

У 1658 р. Іван Виговський сприяв укладенню Гадяцького договору (автором був Юрій Немирич):

Україна, тобто землі у воєводствах Чернігівському, Київському й Брацлавському, стає вільною та незалежною країною й знов єднається з Королівством Польським і Великим Князівством Литовським під назвою Великого Князівства Руського;
гетьман Військ Руських до кінця свого життя буде Гетьманом Військ Руських і першим сенатором у Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводствах, а після його смерті має бути вільний вибір гетьмана, тобто стани Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств оберуть чотирьох кандидатів, одного з яких затвердить цар;
польські поміщики мали повернути свої землеволодіння, відновлення кріпацтва.

Договір був укладений, але чинним він не став. Московське царство розпочала війну проти Гетьманщини, головна битва була під Конотопом у 1659 р., де І. Виговський разом із татарами завдав поразки агресору, але І. Виговському висловили недовіру та він перестав бути гетьманом.

Руїна. У кінці 50-х років починається період «Руїни» — період, коли Гетьманщину ділять інші держави та втручаються в її внутрішні справи. Період Руїни часто пов'язують із кінцем гетьманування Б. Хмельницького до гетьманування Івана Мазепи.

Наведена картосхема дає змогу визначити райони, охоплені повстанням проти гетьмана Івана Виговського.

Доля Гетьманщини після гетьманування Івана Виговського

Місце І. Виговського зайняв Юрій Хмельницький, який підписав із Москвою Переяславські статті (1659 р.), що обмежували права Гетьманщини:

Гетьманщина входила в склад Московського царства на правах автономії;
козаки мали брати участь у московських війнах;
московські війська перебували у великих містах.

Після поразки у війні з Річчю Посполитою підписав Слободищенський трактат (1660 р.), розрив союзу з Москвою. У 1663 р. зрікся булави та пішов у монастир. Гетьманщина розкололася навпіл:

гетьманом Правобережжя став Павло Тетеря (1663–1665 рр.), який намагався об'єднати Гетьманщину, але не вдалося;
гетьманом Лівобережжя став Іван Брюховецький (1663–1668 рр.), який був обраний на Чорній раді поблизу Ніжина. Він підписав Батуринські статті (1663 р.) та Московські статті (1665 р.), які сильно погіршували становище Гетьманщини. У 1668 р. був схоплений та страчений за наказом Петра Дорошенка.

У 1667 р. було таємно укладено Андрусівський договір між Річчю Посполитою та Московським царством про поділ українських земель:

Правобережжя переходило до Польщі;
Лівобережжя переходило до Московського царства та на 2 роки Київ;
Запорозька Січ була під контролем обох держав.

Гетьманування Петра Дорошенка

Наступним гетьманом Правобережжя після П. Тетері став Петро Дорошенко (1665–1676 рр.):

у 1668 р. став гетьманом усієї Гетьманщини;
у боротьбі за єдність козацької держави визнав протекторат Османської імперії над Гетьманщиною, уклав Корсунську угоду в 1669 р.;
вдала війна проти Речі Посполитої, що змусило її підписати Бучацький договір (1672 р.), Туреччина приєднала Поділля та Південну Київщину;
створив наймане військо сердюків (20 тис.);
отримав прізвисько «Сонце Руїни»;
через невдоволення політикою Османської імперії та падіння свого авторитету вирішив зректися булави.

Петро Дорошенко

Гетьманування Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича

Діяльність гетьмана Лівобережжя Дем'яна Многогрішного (1669–1672 рр.):

підписав Глухівські статті;
створив наймане кінне військо «компанійців»;
таємно вів переговори з Петром Дорошенком;
1672 р. був заарештований та звинувачений у зраді, був засланий до Сибіру.

Діяльність гетьмана Лівобережжя Івана Самойловича (1672–1687 рр.):

підписав Конотопські статті;
проголосив себе гетьманом обох берегів Дніпра;
організував «Великий згін» після чигиринських походів;
здійснив Перший кримський похід, де втратив булаву.

Чигиринські походи турецько-татарських військ

У 1677 Османська імперія оголосила Юрія Хмельницького гетьманом Правобережжя та відбувся Перший чигиринський похід. У 1678 р. відбувся Другий чигиринський похід, Чигирин було зруйновано. Воєнні події закінчилися підписанням у 1681 р. Бахчисарайського мирного договору:

кордон встановлювався по Дніпру, Туреччина приєднала Поділля та Південну Київщину;
московський цар закріплював за собою Київ, Лівобережжя та Запоріжжя;
протягом 20 років землі між Південним Бугом і Дніпром мали бути незаселеними.

Після чигиринських походів Іван Самойлович організував «Великий згін», де переселяв людей із Правобережжя на Лівобережжя. У 1686 р. було укладено «Вічний мир» між Московським царством і Річчю Посполитою, Запорізька Січ визнавалася за Московським царством.

У 1686 р. відбулося підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату

Під №3 знаходиться територія, яка мала бути незаселена за умовами Бахчисарайського мирного договору

Питання ЗНО за документом

Правильні відповіді виділені жирним шрифтом

«У другій половині серпня відбулися вирішальні за своєю трагічністю події. Залога міста після майже півторамісячної облоги не витримала щоденних штурмів... Коли турки увійшли в місто, пролунав страшенної сили вибух: то вогонь дістався запасів пороху... Отак... перетворено на руїну серце Української козацької держави...»

1. Про яке місто йдеться в уривку з джерела?

А) Київ

Б) Чигирин

В) Батурин

Г) Глухів

2. Турки під час походу «на серце Української козацької держави» як знамено використовували ім’я гетьмана

А І. Виговського.

Б) Ю. Хмельницького.

В) П. Тетері.

Г) П. Дорошенка.

3. Наслідком подій, описаних у документі, стало укладення

А) Андрусівського перемир’я.

Б) Корсунської угоди.

В) Бахчисарайського мирного договору.

Г) «Вічного миру».

Утворення Слобожанщини та становище Запорозької Січі

Слобожанщина. Після чигиринських походів і воєнних сутичок відбулися масові переселення на Лівобережжя. На схід від Гетьманщини утворився регіон Слобожанщина. Переселенці мали захищати собою московські та українські міста по Бєлгородській лінії в диких степах на татарських займищах, діяло право займанщини. Посади гетьмана не було, а діяв полково-сотенний устрій.

Запорозька Січ. Запорозька Січ у добу Руїни (60-ті – 80-ті рр. XVII ст.) виступала самостійною військово-політичною силою. За Андрусівським договором (1667 р.) була під контролем Речі Посполитої та Московського царства. За «Вічним миром» (1686 р.) Запорозька Січ відійшла до Московського царства. У 1686 р. також відбулося підпорядкування Київської митрополії Московському патріархові. Тривалий час кошовим отаманом Запорозької Січі був Іван Сірко, який відзначився в боротьбі з турками й татарами. Він був тогочасним генієм, який проводив досить далекоглядну політику.

Слобожанщина — історико-географічний регіон, що охоплює території частин Харківської, Сумської, Донецької та Луганської областей. Інша частина знаходиться у Росії.

Терміни за програмою

Руїна — період, коли Гетьманщину ділять інші держави та втручаються в її внутрішні справи. Період Руїни часто пов'язують з кінцем гетьманування Б. Хмельницького до гетьманування Івана Мазепи.

Великий згін — насильне переселення (депортація) мешканців Правобережжя на Лівобережну Україну організоване гетьманом Іваном Самойловичем у 1678–1679 роках. Є наслдіком Чигиринських походів.

Чигиринські походи — воєнні походи Османської імперії, метою яких було здобуття Чигирина. Юрій Хмельницький був використаний як обличчя походу.

Історичні документи

Період Руїни

«що козак, то був полковник, що сотник — то гетьман»

«На Україні настала тепер лиха година. Було таке безладдя, що кожний робив, що хотів. Із заходу шарпали Україну польські війська, з півночі й від сходу — московські... а з півдня набігали турки й татари. До того ж Україна розділилася на дві частини... На Лівобережній вибрали одного гетьмана, на Правобережній — іншого...»

Гадяцький договір, 1658 р.

«Уся Річ Посполита народу Польського, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського, і належних до них провінцій відновлюється цілком такою, як була перед війною...»

«...гетьман Військ Руських до кінця свого життя буде Гетьманом Військ Руських і першим сенатором у Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводствах. А після його смерті має бути вільний вибір гетьмана, тобто стани Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств оберуть чотирьох кандидатів, одному з-поміж яких його королівська милість надасть гетьманство...»

«Україна, тобто землі у воєводствах Чернігівському, Київському і Брацлавському, стає вільною і незалежною країною і знов єднається із Королівством Польським і Великим Князівством Литовським під назвою Великого Князівства Руського...»

Конотопська битва, 1659 р.

«Я йшов, щоб звільнити з облоги пана Гуляницького, неспішно, чекаючи хана, і тільки той прибув, ми поквапилися, і ставши біля Соснівської переправи, застали там п’ятнадцять тисяч московитів... вони почали тікати, а ми... гнати їх аж до Конотопа...»

«...гетьман І. Виговський, прийшовши до Сосновки на переправу, застав велике царське військо князя Ромодановського, і кілька годин біля переправи бій великий був,.. а хан з ордами з Торговиці рушив до бою,.. і багато люду царського полягло...»

«І там Гетьман Виговський зі всією старшиною, а полковники й сотники з усією черню присягали хану кримському на тому, щоби не відступати, там само й хан із султанами й усіма мурзами присягав козакам, щоби не відступити в тій війні, як зійдуться з військом московським...»

«Орда ж примчала з тилу, так їх змішала, що вони почали тікати, а ми гнали їх аж до Конотопа. Там же потрапили до неволі князь Львов, два Бутурліни; усі полковники, ротмістри, капітани або полягли на полі битви, або пішли в татарську неволю...»

Обрання гетьмана Івана Брюховецького, 1663 р.

«А запорожці, як злії оси, не боячись нічого, з одними киями і ножаками лізуть і б’ють Сомкову старшину. Вирвали в Сомка бунчук і переламали надвоє, одняли й булаву, володарем якої став Брюховецький...»

Андрусівське перемир’я, 1667 р.

«А ті міста і землі, які в минулій війні від Корони Польської і Великого князівства Литовського завойовані були, залишаються у володінні і в державі його царської величності... Запороги та козаки, що там живуть... мають бути в послуху та під високою рукою обох Великих государів...»

«Поляки... удалися до трактатів з росіянами, з’їхавшись... у якомусь селі Андрусові, виторгували там собі в росіян нас як безсловесну і нічого нетямлячу худобу, відступивши росіянам... на тринадцять років Смоленщину з усіма містами...»

«Вони... приговорили та постановили мир на тринадцять років під корисними умовами для обох монархій; покривджено тільки козаків, оскільки постановлено в тих пактах, щоб низові запорозькі козаки лишались у послушенстві обох монархій...»

«На стороні його королівської величності — від Дніпра, що під Києвом, і... до Путивльського рубежу ніякого міста, ні волості... від нинішнього часу належати не буде... А внизу по Дніпру земля, що називається Запороги, і тамтешні козаки... мають бути під високою рукою обох великих государів... Місто Київ на сторону Речі Посполитої має бути віддане... через два роки, від нинішнього договору рахуючи...»

Корсунська угода, 1669 р.

«Нехай не учинить ані султан турецький, ані хан татарський миру з королем польським і з царем московським, союзу дружества нехай не творить без відома та згоди нашого гетьмана і всього козацького війська...»

Чигиринські походи, 1677, 1678 рр.

«...він [турчин] постановив спершу розорити війною Чигрин. На чолі військ виправив свого візира Ібрагіма-пашу і розстригу-венжика козацького Юрія Хмельниченка, який мав надію, що Чигрин з усією Україною... схилиться під турецьку владу, а його зволить прийняти собі за гетьмана...»

Облога Чигирина

«Понад місяць тривала облога, місто запекло боронилося, ніби знало, доки стоятиме велична столиця гетьмана Богдана, доти й житиме віра в те, що минуться незгоди»

Бахчисарайський договір, 1681 р.

«...кордону бути по річці Дніпро... Кримським татарам вільно по обидві сторони Дніпра кочувати... козакам Низовим і городовим війська Запорозького плавати Дніпром... Київ має бути на стороні Його царської величності...»

«Вічний мир», 1686 р.

«Договорилися ми і постановили.., Київ має залишатися на стороні їхньої царської величності... козаки, що живуть на Січі, і в Кодаку... мають бути... у володінні і в державі... їхньої царської величності...»

«...Договорилися ми й постановили, що всієї Малої Росії цієї сторони Дніпра... містам і землям... як вони до цього часу договором про перемир’я на стороні їхньої царської величності перебували, так і тепер залишатися мають... Запороги, козаки, що живуть на Січі, і в Кодаку... мають бути ... у володінні і в державі їхньої царської величності...»

Іван Самойлович про «Вічний мир»

Запорозьке військо ніколи не зречеться свого давнього достоянія [Правобережної України], не так воно станеться, як Москва у своїх мирових умовах із поляками постановила, - зробимо так, як нам треба!..»

Наслідки Руїни

«Нині цей край зруйнований, а війна, ніби гангрена, що все пожирає, обернула найродючішу частину Європи на спорожнілі поля, зарослі бур’яном руїни, на покинуті жителями міста...»

Формування населення Слобідської України

«Наші діди, батьки, брати і родичі, і ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст в Україну на закликання бєлгородських та курських воєвод, котрі запевняли нас царським словом – не відбирати від нас наших вольностей. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили собою московські українські міста по Бєлгородській лінії в диких степах на татарських займищах...»

Про Івана Богуна

«Сподвижник Б. Хмельницького, полковник. Відмовився скласти присягу на вірність московському цареві. Підтримав курс гетьмана І. Виговського на незалежність від Москви, проте виступив проти Гадяцького договору (1658 р.), піднявши повстання на Правобережній Україні. Згодом заперечував зближення козацької держави з Туреччиною»

Докоряння І.Сірка Самойловичу

«…при розумному посередництві могла б [Гетьманщина] прихилитися від турецької влади під високу руку православного монарха. …Дорошенка заслав у вічну неволю, Чигирин з усією цьогобічною Україною втратив, допустив пролитися християнській крові… Відтак дочекався крайнього занепаду й запустіння Вітчизни нашої…»

Утворення «компанійців» Дем'яном Многогрішним

«Хто хоче в мою компанію?»