ТЕМА 3 РОЗКВІТ РУСІ-УКРАЇНИ

Програма ЗНО/НМТ

Терміни з програми

Вотчина, вотчинне землеволодіння — земельна власність, яку князі, бояри та інші представники панівної верхівки в Київській Русі могли передавати в спадок, продавати, дарувати, обмінювати.

Умовне землеволодіння — землеволодіння, що надавалося за службу у війську.

Бояри — назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою.

Ярлик — у Золотій Орді це письмовий указ хана, що надавав право на управління окремими підлеглими їй територіями

Баскак — монгольський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана.

Віче — загальні збори громадян міст України-Русі для розгляду громадських справ.

Історичні документи

Заповіт Ярослава

«Тепер же заповідаю стіл свій у Києві старшому синові моєму, братові вашому Ізяславу, його слухайте, як слухали мене, хай він замінить вам мене. А Святославу — Чернігів, а Всеволоду — Переяслав, а Вячеславу — Смоленськ...»

Бій на річці Альті, 1068 р.

«...Прийшли половці перший раз на Руську землю воювати... Це було перше зло на Руській землі від поганих безбожних ворогів..»

Політична роздробленість Русі

«Перестали князі невірних воювати, стали один одному казати: се моє, а се моє теж, брате! Стали вони діла дрібні вважати за великі, на себе самих підіймати чвари, — а невірні з усіх сторін находили, землю Руську долали...»?

Боротьба Всеслава (полоцький князь) і Ізяслава за престол, 1068–1069 рр.

«...почав міжусобну війну Всеслав, син Брячеслава, полоцький і зайняв Новгород. Троє Ярославичів — Ізяслав, Святослав і Всеволод, — об’єднавши військо, пішли на Всеслава лютої зими...»

Похід Ігоря Святославича на половців

«І коли приблизився Ігор до полків своїх, то поїхали [половці] навпоперек, і тут схопили його віддалі одного перестрілу од полку свого. І схоплений Ігор бачив брата свого Всеволода... і просив він душі своїй смерті, щоби не бачити загибелі брата свого...»

Любецький з'їзд, 1097 р.

«І хай кожен тримає отчину свою: Святополк — Київ, Ізяславів [уділ], Володимир — Всеволодів [уділ], Давид, Олег і Ярослав — Святославів [уділ]; іншим хай будуть города, які їм роздав Всеволод...»

Прихід до княжіння Володимира Мономаха, 1113 р.

«Володимир Мономах сів у Києві. Зустріли ж його митрополит Никифор з єпископами й усіма киянами з честю великою.., сів він на столі отця свого й предків своїх, і всі люди раді були, а заколот улігся...»

Рада князів перед битвою на річці Калка

«I прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: "Якщо ви не поможете нам, то ми нині пopубані будемо, а ви завтра порубані будете". І була рада всіх князів у Києві, і порадилися вони так: "Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на свої"...»

«Була рада всіх князів у місті Києві, і вирішили на раді так: “Краще нам зустріти їх на чужій землі, ніж на своїй”. На раді були Мстислав Романович київський, Мстислав ковельський і чернігівський і Мстислав Мстиславич галицький – вони були старійшими князями Руської землі…»

Бій на річці Калка, 1223 р.

«Мстислав Мстиславович... повелів Данилові попереду перейти з полками річку Калку й іншим полкам [піти] за ним, а сам після нього перейшов... Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи в стані, не знавши [цього], тому що Мстислав [Мстиславович] їм обом [нічого] не сказав — через заздрість, бо велика незгода була між ними...»

«На річці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками річку Калку... Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили вони в полки татарські... Данило поранений був у груди...»

«І говорили (половці) руським князям: «Якщо ви не поможете нам, (то) ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете…» І вирішили князі: «Лучче б нам зустріти їх на чужий землі, аніж на своїй»…»

Розгром тевтонських лицарів, 1238 р.

«...Данило сказав: “Не гожим є держати отчину нашу крижевникамтамплієрам [рицарям-хрестоносцям]”. І пішли вони на них з великою силою, узяли город [Дорогичин] місяця березня, і старійшину [магістра] їхнього Брауна схопили, і воїнів захопили, і вернулися обидва у Володимир...»

Відновлення єдності Галицького і Волинського князівства, 1238 р.

«Данило вийшов з військом із Холма та на третій день став у Галичі... увійшов у свій город... та прийняв стіл батька, та проголосив перемогу, заткнувши свою хоругву на Німецьких воротах...»

Захоплення Чернігова та Переяслава в 1239 р.

«...Того літа татари взяли Переяславль і єпископа вбили, і людей перебили, а місто спалили і, захопивши багато людей і майна, пішли... Того ж літа взяли татари Чернігів... і місто спалили...»

Отримання ярлика від хана

«...[князь] Михайло [чернігівський] відправився на уклін до Батия, вони заставили його пройти між двома огнями, після вони сказали, щоб він поклонився... Той [князь] відповів, що з охотою поклониться Батию, але не поклониться ідолу, бо християнину це не подобає... Краще вмерти, ніж зробити те, що не подобає...»

Облога Києва, 1240 р.

«У той же рiк прийшов Батий до Києва з великою силою, множеством сили своеï, і оточив город. I обступила сила татарська, і був город в облозі великій. I пробував Батий коло міста, а вої його облягали город...»

«...Татари пішли проти Русi й учинили жахливі вбивства в землі Русі, зруйнували міста й фортеці й повбивали людей, обложили Київ, який був столицею Русі, і після довгої облоги взяли його й убили жителів цього міста...»

«І взяли татари місто Київ, місяця грудня в 6 день: а Дмитра воєводу привели пораненого до Батия, і не велів Батий убивати його ради його мужності...»

«Поставив Батий стінобитні гармати у міста біля Лядських воріт... Знаряддя били безперестанку день і ніч і пробили стіни... Коли [воєвода] Дмитро був поранений, татари ввійшли на стіни і займали їх у той день і в ту ніч... Городяни ж побудували нову стіну біля церкви Богородиці Десятинної... І взято було місто... Дмитра ж татари взяли в полон пораненим і не вбили заради його хоробрості…»

Битва біля міста Ярослава, 1245 р.

«І коли побачив Данило, що ляхи кріпко йдуть на Василька.., то рушив на [них]... і розтрощив військо [ляхів], і хоругов [їхніх] роздер навпіл. Побачивши ж це, Ростислав побіг, і повернули угри навтікача...»

Підкорення Києва Данилом

«Данило тим часом поїхав на [Ростислава Мстиславича], і схопив його, і зоставив у нім [Києві, тисяцького] Дмитра. І оддав він Київ у руки Дмитрові, [щоб] удержати [гóрод] проти іноплемінних народів, безбожних татар...»

Спроба хана здобути Галицько-Волинську державу мирним шляхом

«Тим часом [хан] Могучий прислав до Данила й Василька посла свого зі словами: “Дай Галич!”. І [Данило] був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї городáми. І, порадившись з братом своїм, поїхав він до Батия, кажучи: “Не дам півотчини своєї, а їду до Батия сам...”»

«У той же час поїхав був Данило в Угри до короля (Бели), бо він іще не чув про прихід татар на Київ. А коли Батий узяв Київ і почув він про Данила, що той в Уграх є, то рушив сам до (города) Володимира…»

Коронування Данила Галицького, 1253 р.

«Що мені вінець, коли татари лютують!»

«У той же час прислав Папа послів достойних, що принесли Данилові вінець, і скіпетр, і корону, які означають королівський сан, кажучи: “Сину! Прийми од нас вінець королівства... Ти матимеш поміч од Папи”...»

«Прийняв же Данило [королівський] вінець у місті Дорогичині, коли він ішов на війну [проти ятвягів] із сином Львом і з Сомовитом, князем лядським...»

Діяльність Лева Даниловича

«...Переніс свою столицю у місто Львів, що сам будував ще за батька. Він жив у злагоді з татарами, з ханами їх Ногаєм та Тулабугою ходив на Польщу, ...здобув для сина свого Юрія город Люблін. З цими ж таки ханами ходив він і на Литву та на Угорщину... Усіляко старався втримати в Галичині батьківські порядки...»

Діяльність Юрія ІІ Болеслава

«Божою милістю був князем і дідичем королівства Русі, ...став розмножати число латинників і їх віру, ...принаджував з різних країв католицьких священиків і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русинів...»

Історичне джерело, що свідчить про союз галицько-волинського князя з монголами

«[Князь Лев] захотів собі частини в землі Польській... Поїхав до Ногая окаянного проклятого. [Просити] допомоги для себе в поході проти Ляхів...»

Загарбання Польщею Галичини

«З поданого до нас прохання цього короля ми недавно довідалися, що коли… народ русинів за допомогою отрути вбив Болеслава, князя Русі.., тоді король, вражений цим злочином і прагнучи помститися за кривду християнської віри, напав на Руську землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди…»

Персоналії

Персоналії за програмою: Ізяслав Ярославич, Святослав Ярославович, Всеволод Ярославович, Володимир Мономах, Мстислав Великий, Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславович, Данило Романович (короля Данила), Лев Данилович, Юрій І Львович, Юрій II Болеслав.

Ізяслав — київський князь:

син Ярослава Мудрого;
найстарший брат серед Ярославовичів, отримав у володіння значну частину земель Київської держави;
1068 р. разом з братами зазнав на річці Альті поразки від половців;
1072 р. разом з братами у Вишгороді уклав «Правду Ярославичів».

Святослав Ярославович — князь чернігівський:

син Ярослава Мудрого;
1068 р. разом з братами зазнав на річці Альті поразки від половців;
1072 р. разом з братами у Вишгороді уклав «Правду Ярославичів».

Всеволод Ярославович — князь переяславський:

син Ярослава Мудрого;
1068 р. разом з братами зазнав на річці Альті поразки від половців;
1072 р. разом з братами у Вишгороді уклав «Правду Ярославичів»;
став київським князем (1078–1093 рр.) після смерті обох братів.

Володимир Мономах — київський князь (1113–1125 рр.):

після повстання киян був обраний князем у 1113 р.;
вдалі битви проти половців;
продовжував «шлюбну дипломатію»;
ініціював нову систему престолонаслідування;
написав книгу «Повчання дітям»;
придушення міжусобиць.

Мстислав Великий — князь київський (1125–1132 рр.):

воював з половцями;
зберігав цілісність Русі;
останній князь перед добою роздробленості Київської Русі.

Ярослав Осмомисл — князь галицький (1153–1187 рр.):

зміцнив владу в князівстві;
розширив території Галицького князівства до Гирла Дніпра;
боротьба з половцями;
згаданий у «Слово о полку Ігоревім»
укладення союзницьких угод із Польщею та Угорщиною.

Роман Мстиславич — князь волинський, галицький:

1199 р. утворив Галицько-Волинську державу із центром у м. Галич;
приборкав боярську опозицію;
проводив активну зовнішню політику;
успішна боротьба з половцями;
був фактичним володарем Київського та Переяславського князівств;
прозваний «Самодержавцем всея Русі»;
помер у 1205 р.

Данило Романович (Галицький) — князь волинський, галицький:

правив зі своїм братом Васильком у 1238–1264 рр.;
1238 р. розгромив тевтонських лицарів (хрестоносців) під Дорогочином;
1245 р. — битва біля міста Ярослава, ліквідація галицької боярської опозиції;
1245 р. визнав себе васалом монголів;
пріоритет у зовнішній політиці в другій половині 1240-х – 1260-х рр. полягав у створенні коаліції європейських держав для боротьби із Золотою Ордою;
1253 р. був коронований у м. Дорогочин;
сприяв розбудові старих та створенню нових міст (Холм, Львів тощо);
переніс столицю до м. Холм.

Лев Данилович — князь галицький (1264–1301 рр.), волинський (1292–1301 рр.), перемишльський:

переніс столицю до Львова;
васальна залежність від Золотої Орди;
просив допомоги в монголів для боротьби з угорцями та поляками;
приєднав до Галицько-Волинської держави Закарпаття та Люблінську землю.

Юрій І Львович — галицько-волинський князь (1301–1308 рр.):

прийняв титул короля Русі;
домігся створення окремої Галицької митрополії православної церкви (1303 р.);
столиця — м. Володимир
втратив Люблінські землі та Закарпаття, які захопили Польща й Угорщина.

Юрій ІІ Болеслав — останній правитель Галицько-Волинської держави (1323–1340 рр.), сприяв зміцненню позиції католицької церкви на українських землях через що й був отруєний.