Радянізація — насильницьке насадження на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для СРСР. Прикладом може слугувати радянізація Західної України у 1939-1941 рр., 1940-1950-х роках. 

План «Барбаросса» — назва невдачного плану німців по блискавичному, швидкому захопленню СРСР у 1941 році, яке обірвалося внаслідок великого випаленого плацдарму бойових дій як Україна 

Тактика спаленої землі — метод ведення війни, я саме знищення всього живого та корисного, при відступі, щоб не досталося супротивнику. Знищення доріг, будівель, баз, мостів, сел, міст, людей. Користувалися такою тактикою СРСР у 1941 році, а згодом і Німеччина у 1943 році 

Новий порядок — політичний режим, який хотів встановити Німечиина на всіх окупованих територіях, задля повного знищення суверенітету цих територій, їх пограбування на матеріальні, людські ресурси та встановлення панування арійської нації 

План «Ост» — план Німеччини по освоєнню окупованих територій, не зміг до кінця бути реалізован. Характеризувався примусовою працєю населення, вивезенням корисних копалин (у тому числі землі), вивезення людських ресурсів на працю до Німеччини 

Голокост — політика Німеччини по повному знищенню єврейського народу, від якого загинуло 6 мільйонів людей єврейського походження 

Остарбайтери — назва людей, які були вивезені з СРСР на працю в Німеччину за планом «Ост»

Концентраційний табір — в'язниця для утримання в ній великої кількості населення, зазвичай військовополонених та цивільних 

Колабораціонізм — співпраця населення для допомоги іншій держви проти своєї держави, зазвичай це відбувається на окупованих територіях

Похідні групи ОУН — займалися створенням українських адміністрацій, установ на територіях звідки відійшли більшовики у 1941 році. Згодом німці їх почали розцінювати як ворогів та арештовувати. Проіснували до 1945 року 

Українська повстанька армія (УПА) — підпільна військова організація ОУН, яка боролася за визволення України від окупантів як Німеччини, так і СРСР. Була заснована 14 жовтня 1942 року 

Бандерівці — послідовники Степана Бандери, у пропаганді СРСР та РФ усі хто виступає за незалежність України 

Чорносвитники — окремий підрозділ армії СРСР, який формувався з цивільних людей, які жили при окупації Німеччини до їх звільнення СРСР, були повністю непідготовлені, створені «на м'ясо»

Депортація — примусове виселення людини з певної території

Український визвольний рух — національно-визвольний рух на етнічних українських землях у 1920–1950 роках, який мав за мету поновлення української незалежної держави. Зазнав невдачи 

Вторгнення Червоної армії на територію Західної України, 17 вересня 1939 р.

«Волею всього багатонаціонального радянського народу, за наказом Радянського уряду Червона армія звільнила навіки народ Західної України від влади польських поміщиків і капіталістів...»

Листівка, яку німецькі агітатори розповсюджували серед мешканців міста у вересні 1939 р. 

«Радянські війська в якості союзника Німеччини перейшли кордон і подають німецькому війську руку. Львів повністю оточений. Опір марний!»

Заклик на перших шпальтах львівських газет у 1939 р.  

«Громадяни, пам’ятайте! Неділя, 22 жовтня, — день виборів до Українських Народних Зборів! Усі як один візьмемо участь у виборах депутатів до Українських Народних Зборів!»

Письменник Генріх Манн щодо підписання Німеччиною та Радянським Союзом договору про ненапад

«Один диктаторзрадник побудував усю свою кар’єру на антибільшовизмі. Раптом він робить поворот, і тут таки інший диктатор-зрадник розкриває йому свої обійми! Вони знайшли одне одного, щоб виступити проти цивілізованого світу. Нарешті вдвох...»  

В’язні, про яких ідеться в уривку джерела, потрапляли до тюрем у результаті проведення політики «радянізації»

«Підготовча робота до евакуації та сама евакуація в’язниць у західних областях України розпочалася з 22 червня цього року. У чотирьох тюрмах утримували 5424 в’язні. У перший же день уторгнення німців в СРСР у тюрмах було виконано вироки щодо 108 в’язнів...» 

Акт відновлення Української держави, 30 червня 1941 р.

«Волею українського народу Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали голови цілі покоління найкращих синів України...»

Документ, що є свідченням проведення радянською владою в роки Другої світової війни заходів з евакуації

«...При вимушеному відході частинам Червоної армії забирати рухомий залізничний склад, не залишаючи ворогові жодного потяга, жодного вагона, ні кілограма хліба, ні літра пального. Колгоспники повинні рятувати худобу, хліб здавати на збереження державним органам для вивезення його в тилові райони...»

Евакуація в'язниць радянською владою

«Підготовча робота до евакуації та сама евакуація в’язниць розпочалася з 22 червня цього року. У чотирьох в’язницях утримувалося 5424 в’язні. У перший же день уторгнення німців у СРСР у в’язницях було виконано вироки щодо 108 в’язнів...»

Депортація українців та білорусів у Німеччину для примусової роботи (про «остарбайтерів»)

«Цей мільйон нам конче потрібен протягом наступних чотирьох місяців. Від 15 березня ми встановили щоденні норми вивезення робітників до Райху: з генерального комісаріату “Білорусі” — 500 осіб, з райхскомісаріату “Україна” — 1 000 осіб... Від 1 квітня цього року щоденна квота має бути подвоєна...»

Ситуація в рейхскомісаріаті «Україна»

«У межах українсько-білоруських земель, які включено до складу генерального округу “Житомир”, станом на кінець 1941 – початок 1942 рр. проживало 3 млн 27 тис. осіб. На початку 1943 р. чисельність мешканців округу, попри збільшення його площі від 59 056 км² до більше ніж 64 800 км², зменшилася до 2 млн 916 тис. осіб»

Ймовірна клятва Романа Шухевича

«Я, воїн Української повстанської армії, узявши в руки зброю, урочисто клянуся своєю честю й совістю перед Великим Народом Українським... боротися за повне визволення всіх українських земель та українського народу від загарбників і здобути Українську Самостійну Соборну Державу...» 

Позиція проводу ОУН (Б) у зверненні до українського народу в роки Другої світової війни 

«Український народ не хоче й не буде своєю кров’ю рятувати Німеччину. Якщо Німеччина стоїть сьогодні перед смертельною небезпекою зі Сходу, то це наслідки дикунської політики німецького імперіалізму серед поневолених народів Сходу... Ми боремося за Українську державу, а не за чужий імперіалізм. Ми мусимо берегти наші сили, бо ми впевнені, що війна у своїй кінцевій фазі надасть нам державу...» 

Битва за Дніпро, серпень – грудень 1943 р. 

«Під безперервним вогнем артилерії та ударами німецької авіації війська змушені були проводити переправу... часто переправлялися через Дніпро без танків і важкої артилерії. Під вогнем ворога воїни пливли на правий берег хто як міг: тримаючись за дошки, плащ-намети, напхані соломою. Тонули тисячами в холодній листопадовій воді...»

Звернення УРСР до Конференції Об'єднаних Націй, 1945 р.

«Уряд Української РСР... вирішив звернутися до Конференції Об'єднаних Націй із заявою, повідомляючи про своє бажання приєднатися до загальної організації Безпеки як одна з держав-засновниць, а також узяти участь у Конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско...»